.png)
У кінці 1860-х років, після визволення селян-кріпаків, поміщики зіткнулися з економічними труднощами через втрату робочої сили. Щоб вижити, вони мали перекваліфікувати свої господарства або інвестувати у нові технології. Для цього були потрібні значні фінансові ресурси, які можна було отримати лише під заставу землі. Так виникла необхідність у земельних банках, де землевласники могли отримати кредити під заставу своїх наділів.
Бессарабсько-Таврійський Земельний Банк, заснований 30 жовтня 1872 року, став одним із перших таких банків. Його засновниками були відомі одеські бізнесмени: Г.Г. Маразлі, Н.М. Чихачов, А. Стюард, Л.А. та Ф.А. Рафаловичі, К. Стамеров, В.П. Сінадіно та інші. Початковий капітал банку становив 1.500.000 рублів. Банк надавав як довгострокові, так і короткострокові кредити під заставу маєтків та міського майна.
Банк швидко здобув бездоганну репутацію. Григорій Григорович Маразлі, адмірал Н.М. Чихачов та багато інших відомих осіб входили до його правління.
Банк також був «сімейною справою» родини Рафаловичів. Федір Олексійович Рафалович, його сини Олександр та Марк, а також інші члени родини керували банком протягом багатьох років.
У 1900 році для банку було побудовано розкішну будівлю на вулиці Пастера, 25, архітектором Семеном Ландесманом.
Початковий капітал у 1.5 мільйона рублів був збільшений удвічі. Чистий прибуток банку на 1899 рік становив 1.181.554 рублі. Банк видавав довгострокові позики під заставу земель та міського майна у Херсонській, Таврійській, Подільській, Бессарабській та Катеринославській губерніях, а також в інших регіонах.
У 1913 році у банку було закладено 2486 маєтків, оцінених у 162.715.671 рублів, під які видано позики у сумі 91.730.500 рублів. Управління банком складалося з Правління, Оціночної та Ревізійної комісій. Після революції банк було ліквідовано наприкінці 1919 року. У будівлі банку згодом розміщувалися різні установи, зокрема Одеський губернський партійний клуб та проектний інститут «Діпропром».