Винахідник залізобетонного каркасу

Кундерт Володимир Іванович

Володимир Іванович Кундерт (Вольдемар Іоганович) був нащадком німців-колоністів, які прибули до Росії з Швейцарії в 1803 році і оселилися в Гросслібенталі. Його батько, Іван Андрійович, багато років був членом Одеської повітової земської управи і мав звання почесного потомственого громадянина.

Володимир Іванович народився в 1878 році. Навчався в Одесі в училищі Святого Павла, після чого вступив до Петербурзького інституту цивільних інженерів. У 1900 році він успішно закінчив навчання, отримавши золоту медаль за інженерні та срібну за архітектурні проекти.

Повернувшись до Одеси, він спробував знайти роботу, але зіштовхнувся з труднощами. У 1904 році він став помічником міського архітектора В.І. Зуєва і завідувачем ремонтної майстерні при Одеській міській управі. Того ж року, до 50-річчя Кримської війни, він займався спорудженням постаменту для пам’ятника фрегату «Тігр» на Приморському бульварі.

Кундерт розробив власну систему залізобетонного каркасу, яку запатентував у Росії та Німеччині. У 1910 році він пішов з усіх посад, щоб керувати своєю інженерно-будівельною конторою, яка знаходилася на Елісаветинській вулиці, 8, поблизу Торгової вулиці.

Поєднання заліза та бетону стало популярним наприкінці ХІХ століття, адже залізобетон був міцним, довговічним, вогнестійким та антисейсмічним матеріалом. Під керівництвом Кундерта контора виконувала багато цікавих будівельних робіт, приносячи значний прибуток.

У 1907-1908 роках контора Кундерта брала участь у побудові будівлі Економічного товариства та гарнізонних зборів офіцерів Одеського військового округу. У 1909 році Кундерт брав участь у побудові складів для пивної продукції заводу Товариства Санценбахера, а також перебудовував чайні склади товариства «Висоцький та Ко» і прибутковий будинок В. Блюмберга.

Він будував водонапірні вежі для спрінклерів заводу землеробних знарядь І.І. Гена на Пересипу та Південно-Руського шкіряного заводу на Дальніцькій вулиці. Будинок банка З.Є. Ашкеназі на початку Рішельєвської вулиці був побудований з використанням залізобетонних конструкцій і зберігся до наших днів.

У 1910 році в Одесі з’явився трамвай, і трамвайні зупинки також будувала фірма Кундерта. Зупинки були двох видів: на вузлових станціях та залізобетонні навіси для проміжних зупинок, архітектором яких був А.Б. Мінкус.

У 1911 році Кундерт виконав проект головного павільйону в стилі модерн для Торговельно-промислової виставки в Одесі. За роботи на виставці та цікаве використання залізобетонних конструкцій Кундерт отримав золоту медаль Імператорського російського технічного товариства.

Контора Кундерта брала участь у будівництві багатьох житлових будівель. Наприклад, у 1911 році його фірма побудувала башти та балкони для прибуткового будинку О.Ф. Яворовської на Ніжинській вулиці.

З встановленням радянської влади Кундерт залишився в Одесі і працював завідувачем технічного відділення Одеського пайового будівельного товариства (Пайбуд). У міжвоєнний період він брав участь у спорудженні будинку телефонної станції на вулиці Жуковській та розширенні міської електростанції.

Під час Другої світової війни Кундерт працював заступником міського голови з будівництва, керуючи відновленням зруйнованих будинків. У 1944 році він залишив Одесу разом з відступаючими військами. Подальша його доля невідома.