Космопополіт, новатор, благодійник

Бродський Абрам Маркович (1816 – 1884)

          Цю історію можна почати як анекдот чи біблейську притчу: і покликав старий комерсант Марк Шор-Бродський своїх п’ятьох синів, і розділив між ними свої активи, і сказав їм… Що він там сказав – хто його зна? От тільки жоден з цих п’ятьох Бродських не прогорів. Навпаки, зробивши батькові гроші стартовим капіталом, представники цієї родини створили успішні підприємства мало не в усіх галузях промисловості. 

 Найуспішнішим із братів Бродських став Ізраїль – відомий цукрозаводчик, який побудував на виробництві цукру сімейну торгово-промислову імперію. Загалом на його заводах працювали десятки тисяч людей. Продукція Бродського становила чверть усього цукру, що вироблявся в Російській імперії. З 1860 року Ізраїль Бродський жив у нашому місті, і тут, в Одесі, він теж заснував цукрорафінадний завод. Але вже в грудні 1865 року він подав прохання про прилічення його з одеських купців до київських, і відтоді його діяльність була пов'язана з Києвом. 

  Отже, нас більше цікавить старший син Марка Шора-Бродського – Абрам, якого з Одесою пов'язують найміцніші узи. І хоча він не був мільйонером, як його молодший брат Ізраїль, проте й він успадкував підприємницьку хватку та досяг вельми відчутних результатів.

    Як і його брати, Абрам Маркович народився і провів перші роки життя у Золотополі. Про початок його підприємницької діяльності відомо досить мало. Знаємо тільки, що Абрам Бродський вважався купцем 1-ї гільдії. У 1855 році за створення в Київській губернії зразкової колонії євреїв-землевласників на 36 сімей його було зведено у спадкове почесне громадянство. Тобто його комерційна діяльність із перших кроків була досить успішною. У  тому ж 1855 році він будує в рідному Золотополі лікарню на 40 ліжок і забезпечує її утримання. Цю схильність до обміркованої благодійності ми ще відзначимо в його одеському періоді життя. 

  У 1856 році Абрам Маркович взяв другий шлюб з 19-річною Розалією. Тоді його старшому синові Самуїлу було 12 років. У другому шлюбі в нього народилися Олександр та Марія.

Постійною торгівлею в Одесі Абрам Бродський почав займатися з 1858 року. Спершу мануфактурою, а з 1877-го – зерновими. 1859 року Абрам Маркович засновує в Одесі родинну торговельну фірму. 1862-го стає одеським купцем першої гільдії. Тут варто згадати, що поділ на гільдії щось таки реально значив. Купці першої гільдії мали більше ділових можливостей, ніж купці другої. Наприклад, 1870 року купцям другої гільдії заборонялося мати більше ніж 10 підприємств. У 1880 році нова урядова постанова скоротила це число до 5, одночасно встановивши максимум у 10 підприємств для купців першої гільдії. 

У 1861 році Абрам Маркович викупив знаменитий паровий млин Яхненка, потім – млин вдови Люціана Гома. Одеські друковані видання відзначають значні поліпшення, що їх зробив Абрам Маркович на цих млинах. З 1862 року млин Бродського, колишній Яхненка, кілька разів змінював класифікацію сортів борошна, що вироблялися на ньому, та їхні марки. Борошно випускалося доброї  якості та своїми характеристиками перевершувало кращі сорти тодішнього марсельського (Франція) і трієстського (Австро-Угорщина) борошна. При млині Яхненка Абрам Бродський облаштовує хлібопекарню. 

Отже, перелічимо: Абрам Маркович – поважний батько великого сімейства, домовласник, голова торговельної фірми, відомий благодійник, власник двох млинів та пекарні, на яких впроваджує інноваційні технології, а ще він «трішечки шиє» – тобто займається банківською справою. Як же відпочиває цей невгамовний пан Бродський? О, ви будете здивовані! У вільний від справ час він захоплюється місцевим самоврядуванням. 

Абрам Бродський входив до складу Одеської міської загальної думи з 1870 року, і протягом багатьох років він був одним з найенергійніших і найвпливовіших членів (гласних) Міської думи та Міської управи. До того ж – заступником міського голови. Бродський брав участь у розробці та впровадженні нового «Положення про громадське управління міста Одеси», затвердженого в 1863 році. Тісно співпрацював із міським головою Семеном Яхненком. Абрам Бродський жадав інновацій не тільки для одеських млинів, а для всієї Одеси! То він подає власний проєкт на оголошений міською думою конкурс з організації водопостачання міста, то виступає в Міській думі з докладною доповіддю на тему спорудження залізнично-кінних доріг Одесі.

Абрам Маркович, як і багато інших заможних городян, був досить великим домовласником. Але таке враження, що кожний свій успіх він поспішає розділити з тими, кому пощастило менше. Надбання та щедрі пожертви йдуть пліч-о-пліч. 

От його житловий будинок, розташований на вулиці Гаванній, 6, поряд із Міським садом. А от двоповерховий кам’яний будинок на Олександрівському проспекті, який Бродський придбав для єврейської громади, щоб заснувати там сирітський притулок. От його гарний двоповерховий особняк на Катерининській площі, 4а, від архітектора Франца Моранді. А от 50 тисяч рублів на спорудження Сирітського будинку на Базарній, 5. І ще притулок для жебраків, який Бродський будує власним коштом, витративши 25 тисяч рублів. 

Звісно, найбільше Абрам Маркович опікувався справами єврейської громади. Але він ніколи не обмежувався вузьким національним колом, про що свідчить доволі показова історія. 

У 1861 році до Бродського звернувся його давній друг – відомий хірург Микола Іванович Пирогов. На той час Пирогов був попечителем Київського навчального округу. Бродського він просив надати допомогу нужденному єврейському студентству Київського університету Св. Володимира. Абрам Маркович відповів негайно, висловивши думку, що заможні люди мають надавати допомогу незалежно від національності та віросповідання! І запропонував прийняти на утримання власним коштом двох студентів: одного з християн, іншого з іудеїв. Вдячний Пирогов опублікував відповідь Бродського в низці періодичних видань, що викликало великий громадський  резонанс. Як ми сказали б сьогодні, Абрам Бродський несподівано запустив благодійний флешмоб: до Пирогова посипалися пожертвування студентам з позначкою «без різниці  віросповідання».

Родина Абрама Марковича не відставала від батька і також гаряче відгукувалася на соціальні проблеми. Імена всіх членів його родини можна побачити у звітах Одеського єврейського сирітського будинку в розділі «Пожертвування». 

Його дружина Розалія Артурівна – блискуча красуня – вражала не лише на великосвітських раутах. Багато років вона обіймала посаду попечительки в жіночому відділенні Сирітського будинку. Разом з дочкою Марією вони були членами Одеського товариства боротьби з туберкульозом. Звіти за 1911 – 1913 роки дозволяють простежити, на що витрачалися зібрані цим товариством гроші. У 1912 році збір становив понад 46 тисяч рублів, що дало змогу цього ж року закласти на 11-й станції Люстдорфської дороги сезонний протитуберкульозний санаторій «Біла квітка» на 60 хворих. 

Фортуна була прихильна до цього Бродського до самого кінця.

І грошей, які він жертвував щедрою рукою, лише більшало. За даними Одеського комітету торгівлі та мануфактур, у 1884 році (рік смерті) Абрам Бродський входив до п'ятірки найбільших експортерів зерна в місті. 

І сьогодні кожен з нас може лише з повагою зняти капелюха перед життєвим шляхом цього одесита. Як додав би Абрам Маркович: кожен, незалежно від національності та віросповідання.