Лазні, готель і мистецтво: історія комерційного та художнього успіху

Йосип та Євген Буковецькі

У 1875 році Йосип Йосипович Буковецький-молодший успадкував від батька знамениті «Дворянські» лазні та «Слов'янський» готель. Народившись 22 березня 1852 року, він вже у 23 роки чудово впорався з відповідальністю і розвинув батьківську справу. Завершивши навчання в Одеському Комерційному училищі в 1871 році, він покращив обидва заклади, додавши нововведення, як-от «меланжери» — змішувачі води, що були рідкістю навіть в Англії.

Путівник «Бальнеологічними установами міста Одеси» від 1882 року писав, що мармурові лазні Буковецького були однією з найкращих установ міста, мали спільне відділення та окремі нумери з мармуровими підлогами, лавками і ваннами.

Готель «Слов'янський», розташований у тому ж будинку, теж славився своєю зручністю та дешевизною.

Йосип молодший був активним членом одеського суспільства. За даними Адрес-Календаря Одеського Містоначальства за 1889 рік, він був членом міської комісії з найму нічних сторожів, членом Правління міського Товариства взаємного страхування від вогню, опікуном двох міських училищ та брав участь у комісії зі спорудження Будинку для інвалідів. У 1885 році він був нагороджений орденом Станіслава ІІІ ступеня.

Його дружиною була графиня Терезія Карлівна Сцибор-Мархоцька. У 1887 році у них народилася дочка Софія, хрещеною якої стала знаменита Любов Іванівна Куріс. На жаль, Йосип Йосипович-молодший рано помер 8 листопада 1890 року.

Після смерті Йосипа майно перейшло до його молодшого брата Євгена. Євген Йосипович Буковецький увійшов в історію як відомий художник і один із засновників «Товарищества Южно-Русских Художников». Навчався в Одеській Малювальній школі, Академії Мистецтв у Петербурзі та приватній академії Родольфо Жуліана в Парижі. Повернувшись до Одеси після смерті брата, він успішно керував сімейним бізнесом, піднявши його репутацію ще вище.

У 1893 році лазні відвідав емір Бухарський, подарувавши Євгену шовковий халат на знак вдячності. У 1898 році Євген продав родинний будинок і придбав прибутковий будинок на Княжій вулиці, де створив відомий мистецький центр Одеси. Після 1917 року залишився в Одесі, де відкрив художню студію і викладав у Художньому училищі. Помер у 1948 році.