Мануфактурні магнати Одеси: Родина Пташнікових

Одеський купець першої гільдії Василь Тимофійович Пташніков народився 1 січня 1849 року в селі Засулля Лохвицького повіту Полтавської губернії в родині багатодітного небагатого селянина Тимофія Пташника.

У 1860-х роках спритний юнак пішки босоніж попрямував до Одеси на заробітки. Йому вдалося влаштуватися до магазину мануфактурних та церковних товарів Токарева. Прослуживши в цьому магазині кілька років, Пташніков став одним з найкращих прикажчиків і згодом отримав посаду управителя великою мануфактурною справою Т.С. Тандітного. Отримавши великий досвід торгівлі мануфактурою та зібравши потрібні гроші, Василь Тимофійович у 1881 році відкрив свою справу в Одесі – магазин мануфактурних товарів. Його брат Діомід був його компаньйоном.

Через кілька років Пташніков писав у рекламі свого підприємства: «Найширша мануфактурна торгівля на півдні Росії». В Одесі говорили, що у 40 років В.Т. Пташніков «важив 12 пудів та коштував 13 мільйонів». Йому належав триповерховий будинок на Успенській вулиці, 91, на розі з Олександрівським проспектом, де знаходилася контора та оптовий магазин. У рекламі цих часів показаний не тільки будинок Пташнікових, але й багатий асортимент його мануфактурних магазинів.

Наприкінці 1901 року засновник великої фірми помер. Його відспівували в Успенській церкві та поховали поряд з нею. Розвинуту торгівельну справу продовжила його жінка Ганна Іванівна, брат Діомід та три сини: Микола, Іван та Анатолій. У 1903 році фірма була перетворена власниками на пайове товариство. У тому ж році указом урядового сенату Росії вдова та сини Пташнікова були зведені в спадкове дворянство.

На початку 1900-х років фірма мала підприємства та магазини «від Варшави до Владивостока», торгувала та виготовляла одяг та взуття. У рекламі 1901 року зазначено, що головний роздрібний магазин знаходиться на Успенській вулиці на розі з Олександрівським проспектом. Ще 4 магазини працювали в цей час у центрі міста та в інших містах Російської імперії: Херсоні, Ялті, Владивостоці та Нікольському-Уссурійському.

Брати Пташнікови разом із матір'ю Ганною Іванівною у 1903 році створили торгово-промислове товариство «Спадкоємці В.Т. Пташнікова», яке активно працювало до 1917 року.

Молодший син Іван Пташніков, який народився у 1890 році, помер від іспанки у буремному 1918 році. Микола Васильович та Анатолій Васильович були старшими за нього та народилися, мабуть, на початку 1880-х років.

Згідно з рекламою на початку ХХ століття один із п'яти магазинів Пташнікових знаходився на розі вулиць Старопортофранківської, 97, та Тираспольської, 32, у будинку Аршеневської. Пізніше Ганна Іванівна з синами придбали цю ділянку на дві будівлі та у 1908 році подали прохання на будівництво чотириповерхового будинку з підвалом на розі Тираспольської та Старопортофранківської вулиць. Проект затвердили у 1908 році, та Пташніковим видали дозвіл на будівництво.

Дім будувався за проектом талановитого одеського архітектора М.І. Лінецького та, завдяки цьому та грошам хазяїв, вийшов дуже красивим.

Відомо, що брати Пташнікови були спонсорами будівництва літака для відомого борця Івана Заїкіна, який спробував стати авіатором. Після навчання він полетів у присутності публіки з пасажиром – письменником А.І. Купріним. Як пише Купрін, сильний вітер та велика вага письменника спровокували катастрофу літака. Купрін вважав, що пілот зробив усе, щоб не зашкодити публіці на трибунах та врятувати літак. Проте брати Пташнікови звинуватили в аварії І.М. Заїкіна, і він повинен був знову повернутися до боротьби на арені, щоб віддати борг за пошкоджений літак.

Займаючись нотними виданнями, ми помітили зв'язок між братами Пташніковими та капельмейстером (військовим диригентом) Левом Чернецьким, автором багатьох патріотичних та ліричних пісень. Так, Івану Васильовичу Пташнікову присвячений марш «За Вітчизну», а марш «Дні нашого життя» – Миколі Васильовичу Пташнікову.

Вальс для фортепіано композитора А.М. Радченка «Утрачене щастя» присвячений Анатолію Васильовичу Пташнікову.

Щодо автомобілів, то з повісті В.П. Катаєва «Зимовий вітер» відомо, що на початку 1918 року червоний «Бенц» братів Пташнікових було реквізовано Червоною гвардією.

Іван та Микола Пташнікови проживали в особняку на Канатній, 35, поряд з Троїцькою вулицею, який належав їх матері Ганні Іванівні.

Ще до встановлення радянської влади Пташнікови емігрували. Відомо, що їхня матір Ганна Іванівна померла в Кишиневі у 1929 році.