Мудрий янгол Єврейської лікарні

Луїза Гесселівна Ашкеназі (1851-1927)

4 січня 1890 року Луїза Ашкеназі стала вдовою. Її чоловік Євген Мойсейович – голова Торгового Дому «М.Ашкеназі» – помер на німецькому курорті Гарцбург, поблизу Берліна. Трагедія для родини, але ж нічого особливого, з ким не бува? Удова вже не юна, їй майже сорок років. І хоча небіжчик залишив дружину з чотирма дітьми, але ж і статок на утримання дітей від нього залишився – величезний. 

З кількамільйонного спадку на частку вдови припадало 693 тисячі рублів, на частку двох синів — 719 тисяч, на частку двох дочок — 346 тисяч. Злидні їм аж ніяк не загрожували. Хоча виявилося, що до величезних грошей додавалися і серйозні виклики. 

Так, наприкінці 1880-х обороти підприємства Ашкеназі сягали казкової суми – 17 млн рублів. Однак лише за три роки до цього, 1887 року, помер засновник Торгового дому – Мойсей Ашкеназі. Його син Євген зумів втримати підприємство Ашкеназі на плаву і навіть покращити справи. Але тепер, усього лише три роки потому, пішов з життя і він. Спадкоємцем сімейної справи залишився 16-річний син Зігфрід, майже дитина. Поповзли чутки про ліквідацію підприємства, оберти фірми помітно скоротилися, над ТД Ашкеназі нависла реальна загроза зникнення. 

У цій скрутній ситуації тимчасове управління Торговим домом та усіма справами бере на себе жінка – Луїза Ашкеназі. Історія доволі нетипова навіть сьогодні, не кажучи вже про ті часи. Отже, придивімося уважніше до цієї жінки. 

Уроджена Розенберг, вона народилася 1851 року, у Кам'янці-Подільському. Її батько, Гессель Розенберг, був найбільшим цукрозаводчиком та засновником Київського приватного комерційного банку. Тож, на щастя свого сина Зігфріда, Луїза Ашкеназі зростала в сім’ї, де звикли до великих грошей і вміли з ними поводитися. 

Удова досить швидко домоглася від Одеського Комерційного суду дозволу продовжити діяльність торгового підприємства. Звісно, за підтримки багаторічних співробітників чоловіка – Якова Ландау та Юліана Брука. Невдовзі з усіма неприємними чутками було покінчено. Спільними зусиллями фірма «М.Ашкеназі» вийшла з кризи. 1911 року її обороти становили вже до 25 мільйонів рублів. Досягши віку тодішнього повноліття (21 рік), спадкоємець продовжив врятовану матір’ю сімейну справу. Але до самого кінця Луїза Гесселівна була співвласником Торгового дому разом із сином Зігфрідом. І брала активну участь у справах фірми навіть роки потому, коли вона вже була перейменована на «Банкірський Дім М.Ашкеназі».

Який же характер мав бути в жінки, що спромоглася врятувати цілу фінансову імперію? Як не дивно, але дізнатися про те, як Луїза Ашкеназі робила гроші, ми можемо з детальних описів того, як вона їх витрачала. Бо основним заняттям, якому вона віддалася повністю, була благодійність. 

Її будинок на Миколаївському (нині Приморський) бульварі, 3, став справжнім штабом руху милосердя. Та в житті Одеси Луїза Гесселівна перш за все увічнила себе турботою про Єврейську лікарню. Документальні дані про це збереглися в архівах. 

1890 року Луїза Ашкеназі передає Міській Управі 25 тисяч рублів на будівництво дитячого відділення при Одеській Єврейській лікарні. Дитяче відділення має бути назване на честь її покійного чоловіка – одеського купця Євгена Мойсейовича Ашкеназі. Та не малюйте в уяві заплакану багату вдову, що простим розчерком пера й великим чеком вшановує чоловіка, «адже так заведено». 

Бо ці 25 тисяч рублів ретельно розписані Луїзою Ашкеназі майже до копійки. Причому з далекоглядним планом на те, щоб не тільки збудувати лікарню, а й забезпечити майбутню роботу. І лише 12,5 тисяч рублів з пожертви вказано використати на влаштування будівлі дитячої лікарні на 21 ліжко. Решта – інші 12 500 рублів – помістити в банк у вигляді капіталу для вічного утримання при побудованій лікарні 5-6 ліжок. 

За проєктом у дитячій лікарні мають бути два відділення: для хлопчиків та для дівчаток, по 8 ліжок у кожному, а також третє, покращене відділення, що буде утримуватися на відсотки з того самого капіталу. 

Дитяче відділення було закінчено будівництвом у жовтні того ж року. У результаті (чи не Луїза Гесселівна ще раз все підрахувала?) в ньому вдалося розмістити навіть 25 ліжок. 

Здається, досить благочинності для одного року, та ні. На виконання волі покійного чоловіка Луїза Ашкеназі жертвує ще 6200 рублів на користь різних єврейських благодійних установ. І знову з тією ж точністю: 2050 рублів на установу ліжка при Єврейській богадільні, 2000 рублів на влаштування ліжка при Єврейському Сирітському будинку, 1000 на Толмуд-Тору, у вигляді тимчасового пожертвування для закінчення будівництва, 500 рублів –  Товариству «Труд», 500 рублів – комітету допомоги бідним родильницям та 150 рублів – комітету постачання бідних учнів їжею. 

Окремо Луїза Гесселівна виділяє 3 тисячі рублів нижчим школам, 3 800 на різні інші установи, а 4 тисячі відправляє на благодійність в рідне місто Євгена Ашкеназі, Могилів-Подільськ.

Можна змалювати собі фантазійну сценку, де під кінець року втомлена пані Ашкеназі присіла, нарешті, випити різдвяного пуншу, але їй все ще не зовсім спокійно на душі. Чи все вона передбачила, чи всіх охопила? І от вона підхоплюється і – про всяк випадок! – відсилає ще 5 тисяч рублів міському голові Маразлі. З приміткою: «Для розподілу на його розсуд на благодійні справи». Сцена вигадана, а от пожертва з приміткою – справжні. 

Судячи з її благодійного натиску, Луїза Ашкеназі мала такий системний підхід і багаторічний план розвитку, які більш притаманні здоровій державній інституції, ніж жінці-благодійниці. Тому що будівництво дитячого відділення при Єврейській лікарні було тільки початком. Її благодійне підприємство потребувало інвестицій та розвитку. 

1894 року Луїза жертвує 20 тисяч рублів на влаштування при Одеській єврейській лікарні сучасної парової пральні, дезінфекційної камери та кухні.

1895 року завдяки допомозі благодійників на чолі з пані Ашкеназі в тій же лікарні відкрито наукову лабораторію при хронічному відділенні. Для лабораторії придбано всі необхідні наукові інструменти «найновішої конструкції», «останнє слово удосконалень».

1899 року Луїза Гесселівна передає до Єврейської лікарні повний комплекс рентгенівського апарату. 

Газета «Одеські Новини» у захваті підраховує,  що за 10 років Луїза Ашкеназі пожертвувала на лікарню загалом 140 тисяч рублів. Не дивно, що Луїзу Гесселівну роблять Почесною Опікункою Єврейської лікарні, а в споруджених її коштами будинках встановлюють її портрети.

1900 року газети повідомляють про відкриття нового операційного корпусу лікарні, збудованого на кошти… та ви вже здогадалися! Новий корпус виявився не тільки важливим медичним об’єктом, а й чудовою архітектурною спорудою, побудованою за проєктом Влодека. Корпус обійшовся мадам Ашкеназі ще в 120 000 рублів. 

Та в газетах не писали про безліч інших речей, що вона регулярно надавала для потреб лікарні. У звітах Єврейської лікарні за різні роки згадуються передані Луїзою Гесселівною меблі та обладнання, значна кількість ковдр, постільної білизни, сорочок, суконь, панчох, фартухів, грошові пожертви на повсякденні потреби, вино, солодощі – всього не перелічиш.

Однак не тільки Єврейська лікарня була в колі її уваги. Невеликі, але важливі пожертвування робилися за будь-якої нагоди. 25 рублів Притулку жебраків. 250 рублів Одеській Єврейській богадільні. 1000 рублів Єврейському Сирітському будинку, 800 рублів Школі сліпих. 

Аби краще відчути, чого вартували ці суми, згадаємо історію з концертом на користь нужденних військових та їх сімей, що відбувся 1911 року в Міському театрі. На тому концерті Луїза Гесселівна додала 50 рублів зверху за квиток. Ця переплата дорівнювала місячній зарплаті кваліфікованого працівника. Цікаво, що інші відвідувачі концерту додавали понад вартість квитка не більше 15 рублів. І тільки поважний граф Михайло Толстой поклав 44 рублі 70 копійок.

Багато хто має добре серце. Луїза Ашкеназі мала на додаток до серця добрий розум. Її схильність до широких жестів у поєднанні з уважністю до дрібниць дозволяли рятувати фінансові імперії та робити насправді масштабні добрі справи. 

На останок хотілося б розповісти, як ця чудова жінка тихо й мирно спочила в Одесі, а пам’ять її увічнили вдячні одесити… Але, як бачите, історія добігає тривожних революційних років. Чи не останню дореволюційну згадку про Луїзу Ашкеназі ми знайдемо у відомостях за 1916 рік. Там сказано, що Банкірський будинок «М. Ашкеназі» під керуванням Луїзи Гесселівни та Зігфріда Ашкеназі є підприємством I розряду, з адресою Рішельєвська, 4. 

Луїза, разом з усією родиною Ашкеназі, залишила Одесу на початку 1919 року. Вона померла у Швейцарії в 1927 році, у віці 76 років. Пам’ять її в Одесі не увічнено й досі. Та нам ніщо не заважає.