Одеський Лувр: історія першого супермаркету

Прізвище Петрококіно грецьке, в дореволюційній Одесі добре відоме завдяки тому, що брати Петрококіно побудували перший справжній «універсальний магазин» в Одесі. На відміну від сучасних супермаркетів, магазин братів Петрококіно був справжнім двором торгівлі.

Кореспондент газети "Одеський листок" після відкриття назвав його "Одеським Лувром".

Власником «Одеського Лувру» та головою торгового дому «Брати Петрококіно» був Євстратій Михайлович Петрококіно, представник відомого одеського роду хіоських греків. Прізвище Петрококіно вперше згадується у списках купців, які оголосили на 1814 рік капітал по I гільдії, таким був Страті Петрококіно. Його син, Михайло, був батьком Євстратія Михайловича. Михайло був постійним мешканцем Одеси, залишаючись турецько-підданим. У 1857 році Петрококіно змінив підданство. На той час йому разом із Гуммелем належав галантерейний магазин на Рішельєвській. У 1879 році Михайло Євстратійович помер, і сімейну справу прийняли його сини – Євстратій та Димитрій. Євстратій Михайлович здобув освіту в Лейпцигу і, повернувшись до Одеси, приєднався до батькового магазину. Потім, разом із братом Димитрієм, відкрив свій магазин на Жуковського (тоді – Поштовій). У 1887 році Димитрій помер, і Євстратій Михайлович став єдиним власником, належачи до першої гільдії одеських купців.

Торговий дім «Брати Петрококіно» постачав до Одеси закордонні товари з Європи, США та Азії. У магазині можна було купити китайську мастику для натирання підлоги, засоби для чищення золота, срібла, бронзи, сталі, а також для очищення вина, оцту чи пива. У 1884 році торговий дім отримав почесний відгук Товариства Сільського Господарства Південного краю за закордонні кустарні вироби. У 1890-му до асортименту додалися дитячі книги та садові інструменти. Наприклад, у рекламі фірми на виставці домоустрою 1895 року згадувалися кухонний посуд, холодильні шафи, дротяні сітки та інше господарське приладдя.

У 1905 році у Петрококіно можна було купити холодильник. Торгівля йшла настільки добре, що Євстратій Михайлович задумався про будівництво найрозкішнішого магазину в місті. Для цього він запросив архітектора Олександра Йосиповича Бернардацці та замовив йому проект магазину величезного, красивого та сучасного. Магазин освітлювався електрикою. Будівництво почалося на Грецькій, на місці знесеного будинку. Магазин справляв враження навіть до завершення будівництва, про що писали столичні архітектурні журнали.

Магазин відкрився у 1896 році і залишався найкращим на довгі роки. Крім традиційних товарів, можна було придбати новинки – фотоапарати, спортивний інвентар і навіть автомобільне приладдя. Передбачалося паркування для великої кількості візників, приватних карет та авто. Перед входом до магазину був гарний навіс на чавунних колонах зі скляним дахом.

Особливістю магазину був грандіозний трисвітовий торговий зал із хорами – балконами по периметру. Зал освітлювався вікнами у стелі та заскленою галереєю. У центрі залу був фонтан, оточений сидіннями для відпочинку. Магазин освітлювався дуговими ліхтарями, що створювало ефектний вигляд у вечірній час. У магазині було безліч відділів, кожен з яких був окремим магазином. Відвідувачі відзначали бездоганний порядок, чистоту та ввічливий прийом.

Євстратій Михайлович Петрококіно понад вісім років успішно керував своїм магазином, але 28 грудня 1904 він помер, не залишивши спадкоємців. Торговий дім і магазин перейшли до його племінника Миколи Костянтиновича Ксідо та іноземного підданого п. фон Поглієса. Торговий дім успішно брав участь у знаменитій Одеській виставці 1910 року. Магазин Петрококіно був відомий грамотним просуванням своїх товарів. Величезне значення мала постійна реклама, яку робив магазин, зокрема листи та прейскуранти, а також спеціальні листівки з фасадом магазину, його інтер'єром та одеським портом.

Усе закінчилося після подій 1917 року. Влітку 1917 року службовці магазину обирали свого депутата до Одеської Ради робочих депутатів. У грудні 1918 року в газеті була остання реклама «Братів Петрококіно». Після цього магазин більше не згадується в документах.

На жаль, час не пощадив храм торгівлі Петрококіно – він був зруйнований під час війни 1941-1945 років.