Одеський сицилійський клан

Брати Анатра

Дякувати Богові, в Одесі ніколи не було сицилійської мафії! Але все ж таки був один міцний сицилійський клан, що зростав і багатів разом з містом майже 100 років поспіль. Мова про одну з найзнаменитіших сімей в історії Одеси: родину Анатра.  

Вважається, що першим «одеським» Анатра був Джузеппе, який прибув до нас із Палермо десь у 1825 році. Цей чи то капітан, чи то дрібний корабел, до того будував човни у себе на Сицилії. Аж раптом він вирішив спробувати щастя в чорноморському порту.  Тут легко вгадати комерційний розрахунок: портовому місту, що бурхливо розвивається, завжди потрібні човни. До того ж можна отримати дещо безкоштовно – місце під будівництво будинку чи податкові пільги. Про діяльність Джузеппе в Одесі відомо лише те, що він привозив якісь сицилійські товари на продаж. Але головним, що він привіз сюди, був його син. Бо саме Анжело, син Джузеппе, став родоначальником знаменитої одеської гілки родини Анатра. 

Одеса того часу – це «пшеничне ельдорадо», де роблять величезні статки на експорті пшениці до Європи. Не маючи ні пшениці, ні кораблів для її експорту, Анатра будували ті ж човни, що і на Сицилії. На цих човнах вони перевозили в порт, в Карантинну гавань, товар, який доставляли до Одеси великі торгові судна (кораблі розвантажувалися на рейді). Так починали майбутні «мільйонщики». 

Багато років потому Леонід Утьосов висунув свою версію накопичення «первісного капіталу»: «Є ще аристократія. Всякі Ралі, Маразлі, Радоконакі, Анатра. Це палаци, особняки, вілли. Тільки не подумайте, що вони ведуть свій почесний рід від аристократичних предків. Їхні предки були контрабандистами».  

Але якщо Анатра і були контрабандистами, то якимись на диво неуспішними, що ставить під сумнів версію Утьосова. Перше десятиліття одеського життя пройшло для Анатра без особливих досягнень. Навіть якогось нерухомого майна у їхньому володінні відшукати не вдається. Справи пішли краще тільки в 1830-х роках, коли Анжело відкрив справу спільно з іншим італійцем, паном Мокко – судновласником та експортером пшениці. Це той самий Джіджі Мокко, який влаштував своїм коштом батарею наприкінці Канатної вулиці, з якої зустрічали салютами кораблі, що прибували до Одеси. 

Незабаром Анатра стає одноосібним господарем цього підприємства. У 1834 Анжело Анатра організує в порту перших стивідорів. На Карантинній набережній Анатра зводять складські приміщення. До човнів додаються баржі, яких поступово набирається близько 40 штук.

І тільки в 1841 році на розі Успенської та Маразліївської з'являється перший власний кам'яний будинок у межах міста – майбутнє велике сімейне гніздо Анатра. Збирати гроші на це довелося довгих 16 років.

Анжело Анатра мав по-сицилійськи велику родину. З дев'яти дітей Анжело та його дружини Терезії в історії Одеси активну роль грали четверо: Джузеппе, Антоніо, Анжело та Бартоломео. В Одесі їх звали на свій лад – Йосип, Антон, Анжело та Варфоломій. Протягом більшої частини XIX століття вони керували сімейним підприємством, яке увійшло в історію як «Брати Анатра» («Fratelli Anatra»).

 З поступовим накопиченням коштів човни Анатра перетворилися на буксири, що тягали баржі з вантажами. Незабаром в них з'являється навіть власний парусник з назвою “Fratelli Anatra”, де капітаном стає старший із братів, Джузеппе.

З простого перевізника Анжело перетворюється на великого купця-негоціанта. Він купує в Італії фрукти, вино та інші ходкі в Одесі товари, продає їх тут, а на виручені гроші купує пшеницю, яку везе за кордон. Таким комерційним обігом Анжело поступово наживає доволі велике майно. 

Та справжній успіх сім'ї Анатра приходить десятки років потому, у 1869-му, зі створенням «Торгового дому Брати Анатра». З цього часу сім'я надовго займає чільне місце на одеському діловому небосхилі. 

Зараз важко уявити блиск та багатство тодішньої Одеси. На середину ХІХ століття місто стає головним чорноморським портом Російської імперії. Загальна сума оборотів одеської торгівлі у 1844 році становить 84 млн рублів асигнаціями. Це поступається лише столиці – Петербургу. 1847 року одеський порт виходить на перше місце в Європі за експортом зерна. Переважно зерновими займається і торговий дім «Брати Анатри». Він експортує різні сорти пшениці, жито, кукурудзу, ячмінь, овес, насіння соняшника. Діловими партнерами торгового дому стають такі справжні світові гіганти, як французька агроторгова фірма Louis Dreyfus (заснована в 1851 році, існує досі). Не маючи власного торгового флоту, здатного здійснювати далекі морські переходи, брати спочатку виступають агентами закордонних морських судноплавних корпорацій. 

1860 року в Мессіні вмирає родоначальник одеської гілки сім'ї, Анжело Анатра. Діти Анжело спорудили в 1874 році своєму батькові в Мессіні чудовий мармуровий пам'ятник, що зберігся донині. Пам'ятник замовили у скульптора Рокко Ла Русса, автора знаменитого «Пам'ятника Італії». І це теж вельми яскрава ілюстрація того, як зросли до того часу сімейні статки. До речі, надалі, де б не помер член родини Анатра, його тіло перевозили на їхню нову батьківщину, до улюбленої Одеси. І та любов була взаємною. Коли 1910 року тіло Анжело Анжеловича доставили до Одеси, його похорон перетворився на величезну процесію, що йшла від Малого Фонтану до центру міста.  

У 1877 році брати Анатра говорять про себе так: 

«Кілька років ми вже володіємо буксирними пароплавами: «Анжело», «Тереза», «Брати Анатра», «Костянтин», «Олена» і «Дніпро», займаємося проведенням різних продуктів з крайніх навігаційних меж річки Дніпра, з м. Миколаєва та м. Аккермана, причому в різних місцях маємо дерев'яні та кам'яні пристані, побудовані нашими коштами». 

Анатра активно використовують свої судна та баржі на Дніпрі, Дністрі та Бузі, перевозячи пшеницю звідти до Одеси, а назад – іноземні товари на продаж. Флот братів Анатра залучається навіть для перевезення пошти – показник довіри до надійності та регулярності перевезень. Італійська газета Gazzetta Ufficiale del Regno d’Italia називає торговий дім «Брати Анатра» найпотужнішою фірмою співвітчизників в Одесі.

У 1875 році синами Анжело Йосиповича Анатра було засновано фірму «Брати Анатра» для фінансових операцій: Анатра видавали позички під хлібні вантажі, які самі ж і перевозили.

У 1879 році серед номенклатури товарів торгового дому «Брати Анатра» знов переважно зернові, а також олія, борошно та висівки. У 1880-х роках «Брати Анатра» з експорту зернових поступалися лише знаменитому гіганту «Р.О.П.іТ.». Анатра також привозили до Одеси англійське вугілля, і постачання зростало в кратному розмірі: 1870 року імпортували вугілля на 122 тис. лір, 1871 року – на 1 141 тис. лір (326 тис. рублів).

Контора фірми "Брати Анатра" розмістилася на Жуковського, 13, кут Пушкінської. У цьому ж будинку знаходилася і контора Анатра з морських перевезень, до самої революції 1917 року.

Одним із найвидатніших підприємств, побудованих фірмою «Брати Анатра», був грандіозний млин на початку Пересипу. Він дозволив перейти від простого сировинного експорту до постачання продуктів перероблення зерна – високоякісних сортів борошна. У 1885 році млин братів Анатра виробив борошна та висівок на суму 819 тисяч рублів. Третину товару було продано на місці, дві третини експортовано – до Італії, Туреччини та Єгипту.

У 1890-му у фірмі «Брати Анатра» значаться троє – Антон, Анжело та Варфоломій Анжеловичі. Усі – поважні купці першої гільдії. Четвертий брат, капітан Йосип Анатра, поїхав виправляти здоров'я до Італії, де незабаром  помер. 1904 року Торговий дім «Брати Анатра» вказано у довіднику «Вся Одеса» як фірму зі скуповування сировини для перепродажу та експорту. 

На початку 1900-х років пароплавство Анатра було продано Коваленко та Спозито. На той час двоє із засновників фірми, брати Анжело та Варфоломій, вже обіймали високі посади в одеських комерційних банках. Епоха човнів і фізичної праці в поті чола залишилася далеко позаду. 

Наприкінці XIX і на початку XX століття найприбутковішим вкладенням капіталу була нерухомість у вигляді дохідних будинків. Ходила навіть приказка: «краще мати один дохідний будинок, ніж дві золоті копальні». Брати Анатра і в цій сфері не відстали від часу. 

Починаючи з 1870-х років, Анатра планомірно скуповують будинки та ділянки землі у місті та на його околицях. Від їхнього будинку на вул. Жуковського, де розташовувалася контора, по Пушкінській аж до Єврейської зростає цілий квартал будинків, що належить родині Анатра. Нижче, теж по Єврейській, на розі з Карантинною, був будинок Варфоломія Анатра. А ще – будинки біля Привозу, у Колодязному провулку, на Грецькій, на Московській,  Успенській. Дачі на Французькому бульварі, ділянка землі на Великому Фонтані, кілька маєтків у губернії. І окремо – дві останні перлини цієї колекції нерухомості: розкішні готелі «Лондонська» і «Велика Московська» на Дерибасівській. 

Останнім відомим підприємством «Братів Анатра» була молочна ферма (1914) – диверсифікація бізнесу тривала. На той час із засновників фірми залишався лише Варфоломій Анжелович Анатра. 

За майже сто років одеського періоду Анатра займалися судноплавством, оптовою торгівлею, фінансуванням, кредитуванням, будівництвом та розвитком переробної промисловості у багатьох галузях. Все це – з розмахом і обов’язково із залученням передових технологій. Анатра фактично започаткували біржову торгівлю в Одесі, парусний спорт, морську освіту, авіацію… Можна тільки уявити, чим би займалися нащадки цього невгамовного сімейства зараз. Мабуть, заснували б одеську «кремнієву долину», фінансували б нанотехнології та породили б одеського Ілона Маска?

Але після подій революційних 1917-1920 років майже всі члени сім'ї Анатра, включно з патріархом Варфоломієм, виїхали за кордон. Залишивши по собі безліч легенд, добру пам’ять та цілі квартали прекрасних прибуткових будинків і особняків, що сьогодні прикрашають наше місто.