Перша східна кондитерська на півдні

Амбарзакі Костянтин Фанурович (1850 - 1916)

Якщо скласти рейтинг найкращих кондитерських Одеси кінця XIX - початку XX століття, заклад грека Амбарзакі впевнено займає 4-те місце після Фанконі, Робіна та Лібмана.

Костянтин Фанурі (Фанурович) народився на острові Крит. В училищі чи гімназії він не навчався, але вже у 22-річному віці відкрив кондитерську в Одесі. Ймовірно, він використав батьківський капітал для започаткування своєї справи. Згодом кондитер, мабуть, забув точну дату відкриття свого закладу, тому в багатьох оголошеннях зазначав то 1872, то 1873 рік. Ставши відомим, він у своїй рекламі підкреслював, що його східна кондитерська – «перша на півдні».

Амбарзакі зробив ставку на східні солодощі: різні види рахат-лукуму, шербету, халви та інших продуктів. Також відвідувачі могли придбати сирий катаїф – тонку і дуже коротку турецьку локшину, яку виготовляли з муки та води. Вона і зараз використовується для приготування десертів на Близькому Сході та навколо Середземного моря.

На пасхальні свята Амбарзакі пропонував традиційні грецькі паски – цуреки, сирні паски, мазурки, писанки, а також цукрові та фарфорові прикраси для пасок.

Його заклад знаходився на розі Грецької та Преображенської вулиць, поруч з першим фонтаном, собором, театром та грецьким базаром. Костянтин Амбарзакі, як і багато працівників його кондитерської, жив у цьому ж будинку.

Відомо, що заклад працював до другої години ночі. Він мав чудове зимове приміщення з відділенням для жінок, окремими кабінетами та літньою верандою. Ціни були дуже доступними, що приваблювало багатьох клієнтів.

Амбарзакі настільки успішно вів бізнес, що відкрив ще два заклади на Рішельєвській, 71 та на Садовій, 11. Він також розширив свою кондитерську на сусідній будинок по Грецькій вулиці.

Костянтин Фанурович повністю присвятив себе роботі у своєму закладі. Він не був членом одеських товариств, але мав славу справедливої та порядної людини, часто допомагав вирішувати локальні конфлікти між комерсантами.

Перед Першою світовою війною Амбарзакі, незважаючи на свій солідний вік, одружився з Анною Альбертівною Кова. Він вирішив продати свої кондитерські братам Сократу та Миколі Кріаді й купив будинок на 7-й станції Фонтану, де оселився з дружиною. На жаль, у 1916 році він трагічно загинув, рятуючи дитину.

Брати Кріаді володіли кондитерською до революції. Під час громадянської війни у ​​приміщенні колишньої кондитерської Амбарзакі розмістили гуртожиток для молодшого офіцерського складу. У 1925 році там відкрився ресторан «Росія», який проіснував недовго. Наступні 70 років у цій будівлі розташовувався кінотеатр. Після 1995 року тут був клуб «Бінго», а потім популярна їдальня мережі «Жарю-парю». Останніми роками приміщення офіційно порожнє.

Кондитерська Амбарзакі залишила слід у літературі. У романі «П'ятеро» В. Жаботинський, описуючи Лазаря Кармена, згадує, як молода кельнерка підійшла до нього в кафе Амбарзакі й розплакалася, сказавши: «Мусью, як ви щиро вчора написали за „Анютку-Боже-мій“…».