Придворний фотограф Європи

Іван Антонович Антонопуло

Майже сорок років, починаючи з 1871 року, на фотографічній ниві Одеси працював талановитий фотограф, майстер портретів та ландшафтних світлин Іван Антонович Антонопуло.

До 1871 року І. Антонопуло володів фотосалоном у Таганрозі, тож, приїхавши до Одеси, він був уже досвідченим майстром. В Одесу фотограф прибув з жінкою та дітьми. У перші 10 років в Одесі він фотографував одеситів у будинку Грецького училища на розі Дерибасівської та Катерининської вулиць.

На візитних (малого формату) фотографіях того періоду (1871 та 1878 роки) адреса зовсім не вказана, тільки прізвище майстра. На паспарту кінця 1870-х років з’являються нагороди Одеського товариства образотворчих мистецтв.

Наприкінці 1870-х років Іван Антонович зробив вдалі портретні знімки членів царських сімей Європи та був удостоєний звання «Придворного фотографа ЇЇ Величності Грецької Королеви Олени» та нагород російського великого князя Олександра Олександровича, який став в 1881 році імператором Олександром III.

Пізніше до цих високих знаків визнання додалась нагорода від міста Одеси на фотографічній виставці 1890 року, найвища нагорода виставки Одеського імператорського технічного товариства 1895 року, нагороди на Всесвітній виставці в Парижі в 1878 році, сільськогосподарській в Одесі та національній в Парижі.

В 1883 році Антонопуло змінив розташування свого фотоательє та переніс його до будинку Новікова на розі Дерибасівської та Рішельєвської вулиць, де раніше працювали фотосалони відомих фотографів Рауля та Феодоровця.

Дуже велика кількість колоритних фотопортретів відомих та невідомих одеситів була виконана цим досвідченим майстром. Наприклад, Антонопуло сфотографував у 1896 році вже відомого в Одесі на той час спортсмена – велосипедиста, а в майбутньому авіатора, Сергія Ісаєвича Уточкіна. Про Уточкіна письменник О.І. Купрін, який літав з ним на повітряних кулях та аеропланах, сказав: «Якщо є в Одесі два популярних імені, то це імена бронзового Дюка, який дивиться над бульварними сходами, та С.І. Уточкіна».

У тому ж році Іван Антонович виконав знімок талановитого одесита, професора механіки, декана фізико-математичного факультету Новоросійського університету, який був обраний у 1895 році Одеським міським головою, Валеріана Миколайовича Лігіна. Цьому талановитому вченому присвячена стаття в Енциклопедичному словнику Ф.А. Брокгауза та І.А. Ефрона.

Наприкінці ХІХ століття в фотоательє Антонопуло був виготовлений портрет дівчини, яка тримає в руках книгу «Одеса та околиці міста. Путівник. Фотографії Антонопуло». Такого путівника ми не знайшли ні в приватних місцевих зібраннях, ні в бібліотеках. Але в фотографічній колекції А. Дроздовського є дуже багато фотографій Одеси, які чудово виконані Іваном Антоновичем на рубежі століть.

Центральною фігурою групового знімка будуарного формату, який був зроблений у фотосалоні Антонопуло наприкінці ХIХ століття, є видатний одеський художник Євген Йосипович Буковецький (1866-1948) з учнями художнього училища. Цей знімок через 30 років художник використав за потребою: на звороті картону паспарту він намалював портрет племінника дружини та свого учня – Ю. Алексєєва.

Відомо з різних довідників по Одесі, що в 1899 році, коли був збудований архітектором Л. Влодеком «Пасаж» в кінці Дерибасівської вулиці, І. А. Антонопуло відкрив там другий фотосалон. Він працював у ньому сам, залишивши фотосалон у будівлі Новікова на досвідченого керуючого та фотомайстра, свого учня та зятя (чоловіка дочки Клари), турецького підданого Федора Олександровича Іорданіса. На фотографіях цього салону стоять два прізвища: Ф. Іорданіс, І. Антонопуло.

Професор Новоросійського університету, видатний хімік Олександр Андрійович Веріго був частим клієнтом Антонопуло, особливо після народження довгоочікуваного сина Олександра.

В 1908 році Іван Антонопуло залишив усі свої справи та, мабуть, помер. З цього року власницею фотографії з назвою «Антонопуло» стала балтська міщанка Бела Коган. Її спадкоємці свідчать, що вона сама та її сестри були досвідченими майстрами фотографії. Прізвище засновника фотосалону стало з того часу його назвою.