Торговельна імперія на Чорному морі

Одеса тривалий час представлялася як справжнє ельдорадо для торговців, особливо в першій половині XIX століття. Найбільший вплив серед торговців мали знамениті грецькі родини: Маразлі, Родоканакі, Маврокордато та Раллі. Саме вихідці з Греції зробили Одесу великим центром світової торгівлі у XIX столітті. Торговий дім Раллі посідав чільне місце в економічному житті Одеси майже протягом усього століття.

Родина Раллі розпочала свою комерційну діяльність задовго до появи в Одесі, охоплюючи

велику частину Османської імперії. Політичні події, такі як кривава різанина на острові Хіос, змусили родину роз'їхатися по Європі, освоюючи ринки Франції, Англії та Росії. На початку XIX століття вони опинилися в Одесі.

У газеті «Одеський Вісник» за січень 1842 року було наведено імена купців, які здійснювали найважливіший закордонний торг в Одесі 1841 року. Очолював цей список Іван Степанович Раллі.

До народження сина Іван Раллі був одеським купцем I гільдії, членом Одеського відділення комерційної ради, співзасновником торгових домів “Ralli & Petrocochino” (1818) та “Ralli, Frères” (1826). У 1841 році загальний оборот його фірми в Одесі становив 1 858 000 рублів, а у 1844 році - 2 483 609 рублів. Торгові операції охоплювали зерно, шерсть, льон, текстиль та інші товари. Крім експортно-імпортних операцій, Іван Раллі володів найбільшими коморами та магазинами в Одесі, Таганрозі та інших портових містах Півдня. Також він займався банківськими операціями. У 1833 році він став засновником «Чорноморського Товариства Пароходів», входив до його правління.

У 1841 році Іван Раллі з дружиною Луцією та сином Степаном отримали титул потомствених почесних громадян. Британський адмірал сер Адольфус Слейд описував Раллі як одного з п'яти братів, які здійснювали торгівлю в Англії, Франції, Туреччині, Персії та Росії.

Іван Раллі відіграв значну роль у встановленні торгових відносин зі Сполученими Штатами, ставши віце-консулом у 1826 році та консулом у 1832 році. Він активно писав до Вашингтона, підкреслюючи стратегічне значення торгівлі з чорноморським краєм.

Його син, Степан Іванович, народився 1 серпня 1821 року в Лондоні. У 1836 році він став купцем III гільдії, а у 1840 році закінчив Паризький університет з юридичного факультету зі ступенем магістра. У 1841 році одружився з Оленою Янопуло, яка померла в 1845 році. У 1850 році він одружився вдруге з донькою дослідника Петра Епітеса.

Після смерті батька в 1859 році Степан Іванович очолив фірму. Незважаючи на труднощі з експортом бавовни з Америки, у 1871 році фірма відкрила відділення в Нью-Йорку. Згодом він зосередився на банківській діяльності, співпрацюючи з банками в Туреччині, Англії та інших країнах. В Одесі він створив Обліковий банк, який досяг значних оборотів.

Степан Іванович вів насичене суспільне життя, обіймаючи різні громадські посади, зокрема був старостою одеського купецького стану, членом комітетів з влаштування окружного будинку божевільних та заходів запобігання холері.

З 1863 року він був консулом Персії, отримавши орден Лева і Сонця, а у 1870 році став грецьким королівським консулом, отримавши орден Спасителя.

Він активно займався благодійністю, допомагаючи нужденним та підтримуючи різні громадські організації. Зокрема, він заснував Одеське Товариство Заступництва тварин, жертвуючи великі суми на його діяльність та побудову лікарні для тварин.

Степан Іванович також захоплювався кіньми, був віце-президентом Новоросійського Товариства заохочення кіннозаводства та купував породистих рисаків.

За свою громадську діяльність він отримав численні нагороди, зокрема ордени Св. Станіслава, Св. Анни та Св. Володимира, і був визнаний потомственим дворянином.

Помер Степан Іванович 28 серпня 1905 року в Одесі, залишивши спадкоємцям багатий спадок.