Успішний купець з Маньківки

Литвиненко Костянтин Трохимович (1875-15.06.1920)

Костянтин Литвиненко народився у 1875 р. в селі Маньківка, Уманського повіту Київської губернії. Офіційно не мав жодної освіти, під час допиту в Одеській губернській надзвичайній комісії (ОГНК) зазначив, що отримав домашню освіту. Був селянського походження. До Одеси прибув у 1895 р. «шукати щастя» і влаштувався на роботу в один із торговельних закладів міста. Перші роки в Одесі були важкими, з багатогодинною роботою, що залишила рубці на його долонях. Ці рубці з’явилися після того, як він заснув стоячи над плитою і обпік руки.

Завдяки наполегливій праці, у 1902-1903 роках він став прикажчиком у гастрономічному магазині на вулиці Садовій, 19. Незабаром він придбав цей магазин на виплату. Торгівля була успішною завдяки заможним жителям вулиці Садової та студентам Новоросійського університету, які були постійними покупцями. Литвиненко відомий своєю доброзичливістю, навіть вночі він не відмовляв покупцям і відпускав товар.

Його крамниця виділялася українським колоритом, з написом на вітрині: «Найкраща птиця – то українська ковбаса». Постійними клієнтами були члени «Просвіти», яка знаходилася поруч на вул. Петра Великого (нині вул. Дворянська). Під час допиту в ОГНК він повідомив, що належав до «Просвіти» і відвідував її гурток протягом десяти років.

Литвиненко не забував своїх односельців, які приїжджали до Одеси «шукати щастя», і надавав їм поради та допомогу. Його магазин був популярний серед жителів Маньківки, яких привозили до нього візники.

Не пізніше 1911 р. Литвиненко став купцем другої гільдії. У 1917 р. продав свій магазин і переїхав на Великий Фонтан, де між 13-ю й 14-ю станціями відкрив новий гастрономічний магазин, де частим покупцем був письменник Олександр Купрін. У жовтні 1918 р. він повернувся на вулицю Садову, 11, де відкрив новий магазин.

Литвиненко був одружений, його дружина Марія Костянтинівна була родом з Курської губернії.

У них народилися донька в 1908 р. і син у 1911 р., якого назвали Тарасом на честь Тараса Шевченка.

У віці близько 40 років він активно займався самоосвітою, зокрема вивчав алгебру, що свідчить про його амбіції розширювати свою комерційну діяльність.

Весною 1920 р. більшовицька влада визначила знищення українського національного руху як пріоритет. Першими під удар потрапили одеська «Просвіта» та кооперативні організації. Литвиненко був заарештований 30 травня 1920 р., разом із племінником дружини – Семеном Шульгіним. Під час допиту він зізнався, що знав членів «Просвіти» Костянтина Сіренка та Олександру Комарецьку. Всі ці особи, відповідно до постанови колегії ОГНК від 14 червня 1920 р., були розстріляні в ніч на 15 червня.

У 1991 р. Литвиненко був реабілітований. Довідку про реабілітацію отримав його внук Костянтин Тарасович Литвиненко. Спогади про дідуся написала внучка Наталя.

Для Одеси та її околиць, де офіційно, згідно перепису 1897 р., українці складали лише 9,39% населення, а українську мову використовували й того менше – 5,66%, магазин на вулиці Садовій був не просто одним із закладів торгівлі, він став одним із осередків української громади Одеси, символом її українського духу.