.png)
Шарль Сікард
Шарль (Карл) Якович Сікард, перший одеський Сікард, здобув славу як успішний негоціант, дипломат і літератор.
Згідно з "Енциклопедичним словником" Ф.А. Брокгауза та І.А. Ефрона: «Сікар (Карл) - уродженець Марселя, близький друг герцога Рішельє, губернатора Одеси. З 1804 по 1828 рік, живучи в Одесі, він вів велику торгівлю з Францією та Італією і залишив опис Одеси: "Lettres sur Odessa" (СПб., 1812). У рукописі зберігся його твір про перебування Рішельє в Одесі "Notices sur le duc Richelieu", 1826, уривки з якого вміщено в оригіналі в "Історії міста Одеси" Скальковського. У справах торгівлі, садівництва та благодійності Сікар був правою рукою Рішельє».
Народився в Марселі у 1773 році, прибув в Одесу у 1804. Разом із братами Людовіком і Жаном-Батістом, розширюючи горизонти, відкрив у Одесі комерційну фірму. Головна контора розташовувалася в Парижі, представництва — в Одесі та Стамбулі. Брати перевозили товари з Франції до Росії через Одесу.
За словами Олександра де Рібаса, Шарль Сікард був одним з найближчих радників Армана-Жана герцога де Рішельє, градоначальника Одеси (в ДАОО зберігається їх листування за 1818-1822 рр.). Якось Сікард звернувся до Рішельє з проханням надати комерційні пільги своєму братові Людовіку, але отримав відмову. Однак добрі стосунки збереглися і після повернення Рішельє до Франції, де “Дюк” був призначений Людовіком XVIII міністром іноземних справ.
Серед друзів мав також Михайла Семеновича Воронцова та поета Олександра Сергійовича Пушкіна. У 1807 році Шарль Сікард став російським підданим і купцем 1-ї гільдії. Заробив чималі статки під час війни 1812 року, постачаючи для російської армії провіант. У 1813 році його річний обіг з торгівлі та кредитам становив 10 млн рублів. У 1814 році отримав почесне звання комерційного радника.
Того ж року оженився на Лаурі де Тіш. Вони мали дітей:
Карл (1815—?), гласний Одеської думи
Кароліна-Єлизавета-Катерина (1818—?)
Людовик (1819—після 1850), бендерський повітовий депутат
Карл-Христофор (1820—?)
Сузанна-Лаура (1822—?), дружина виноторгівця Жан-Батиста Сорона
Лаура-Софія (1824—?), дружина Карла Філіберта Сікара, купця 2-ї гільдії
Каролина-Єлизавета (1826—?)
Михайло (1830—?)
Також був незаконнонароджений син Карл Карлович Сікар, що народився в Одесі приблизно у 1809 році (помер у 1885 р. у Тайполі, біля Виборга, велике князівство Фінляндське).
З 1815 року все більше займався банківською справою, розширюючи комерцію: купував будинки і відкрив один з перших готелів в Одесі. У 1816 році заснував «Чорноморську компанію» з центром в Парижі (відділення в Марселі, Стамбулі та Одесі), яка займалася кредитуванням і закупівлею продовольчих продуктів. У 1820 році почалася купівля пшениці в Бахмутському повіті для подальшого експорту через Таганрозький порт.
Одним з перших готелів Одеси був «Hotel du Nord», розташований на нинішній вулиці Пушкінській (тоді Італійській), 13, і належав Шарлю Сікарду. Пушкін у 1823 році жив у цьому готелі під час свого перебування в Одесі. Зараз в будівлі колишнього готелю відкритий музей імені Олександра Сергійовича Пушкіна.
Нагадує про Шарля Сікарда і "міст Сікарда" — один із мостів через Карантинну балку, по вулиці Єврейській. Це один з найстаріших мостів Одеси.
Сікард залишив чимало літературних робіт, включаючи описи Бахчисарая, фонтанів і Криму. Бажаючи привернути увагу підприємців до Новоросійського краю та Одеси, він активно рекламував їх у Західній Європі. У 1808 році надрукував у «Biblioteque Britannique de Geneve» опис Криму, Одеси та Азовського моря у вигляді листів про подорож цими місцями. Через два роки їх видали окремою книгою. Книга була двомовною: французький текст і його переклад російською мовою.
Сікар був освіченим європейським негоціантом, зацікавленим у економічному та культурному процвітанні Новоросії. У своїх листах він описував молдавську моду, етнографію кримських татар, міста Північного Причорномор'я і Криму, севастопольський порт і пам'ятки кримської природи. Інтерес Сікара до Тавриди був стійким. У наступній книзі - «Листи про Одесу» (СПб., 1812 р.) - він описував чорноморську торгівлю кінця XVIII століття.
У «Листах про Одесу» Сікар також розповідав про міжнародну торгівлю одеського порту, річкове та сухопутне перевезення, ярмарки та ринки, роботу одеської біржі та діяльність маклерів, банківські операції та інші аспекти зовнішньої торгівлі.
Шарля Сікарда можна вважати одним з перших захисників торговельних інтересів Одеси. Матеріал щодо стану одеської торгівлі початку ХІХ ст., зібраний ним, широко використовувався дослідниками історії Одеси.
У 1817—1829 роках обіймав посаду генерального консула в Ліворно. За службу отримав ордени Св. Володимира 4-го ступеню та Св. Анни 2-го ступеню. Загинув у лютому 1830 року під час бурі в Середземному морі.
Після смерті Шарля його вдова Лаура звернулася з проханням надати їй та її дітям дворянські звання, що було задоволено. Сікарди були внесені в родовідні книги Бессарабської губернії.
Шарля Сікарда пам'ятають в Одесі і нині. Команда регбістів школи № 33 носить його ім'я.