Чавуноливарна династія

Яків Мюльнер та його сини

Історія чавуноливарного виробництва австрійської династії Мюльнерів розпочалася в 1857 році, коли Якоб (Яків Йосипович) Мюльнер, також відомий як Жак Мільнер, заснував своє перше підприємство. Спочатку він виготовляв мідну та бронзову фурнітуру для меблів та будівель. Згодом асортимент його продукції розширився: він займався ремонтом молотарок, локомобілів, жаток та інших землеробських машин і знарядь, відливкою мідних та чавунних машинних частин, виготовленням металевих сходів, колон та огорож для будівництва, чавунних решіток та люків для каналізації. На його заводі також проводилася нарізка та шліфовка млинарських вальців. Мюльнер також виготовляв економічні чавунні печі за системою німецького винахідника Г. Майдінґера, які мали опцію регулювання температури горіння і топилися вугіллям.

Завод Мюльнера з початку 1880-х років розташовувався на вул. Манежній, на розі з Градоначальницькою. В 1888 році, коли керівництво заводом вже перейшло до синів Якова, на підприємстві працювало 50 робітників, які виробляли продукції на 42 тис. карбованців на рік. В 1893 році кількість робітників скоротилася до 30, а обсяг виробництва знизився до 30 тис. карбованців. Після ремонту та переобладнання заводу в 1899 році виробництво знову зросло.

Яків Мюльнер помер в 1903 році, і 12 жовтня під час похорону робітники заводу пронесли його домовину через усе місто на руках до цвинтаря. Керівництво заводом перейняли його сини, Густав та Август. Нові власники користувалися повагою колег та співвітчизників, а під їхнім керівництвом завод збільшив виробництво та кількість робітників до 85 осіб. Завод виготовляв привідні вали, чавунні та мідні відливки, а також ремонтував техніку.

У 1918 році Август Мюльнер подав перелік мешканців заводу, включаючи себе та керівника виробництва Людвіга Ковача. Після націоналізації в 1920 році завод став відомий як технічна майстерня імені Троцького, а потім – Завод по виробництву ковальсько-пресових автоматів (КПА).

Історія іншого сина Якова, Вільгельма Мюльнера, була більш авантюрною. У 1892 році він відкрив своє механічне виробництво на Манежній, зосередившись на виробництві печей та будівельного литва. Вільгельм отримав бронзову медаль на Всеросійській промисловій виставці 1896 року за якість своєї продукції.

В 1902 році Вільгельм звів новий корпус заводу у стилі австрійського модерну. Проте його фінансові проблеми призвели до застави заводу в 1904 році. Завод продовжував працювати, виробляючи продукції на 43 тис. карбованців, хоча Вільгельм обрав ризиковані методи ведення бізнесу. У 1908 році його звинуватили у виготовленні фальшивих важків. Попри арешт, завод продовжував працювати, хоча кількість робітників та обсяг виробництва скоротилися.

Завод Августа Мюльнера продовжував працювати під час Першої світової війни, тоді як завод Вільгельма, ймовірно, був ліквідований. Станом на 1918 рік у приміщеннях заводу розмістився інтернат Маріїнської гімназії, а тепер там знаходиться гуртожиток фахового коледжу мистецтв імені К.Ф. Данькевича.