.png)
Маня Грінберг
Маня Герш-Бейрович Грінберг народився в Одесі близько 1858 року, у правовірній юдейській родині. Пізніше, коли він диктував відомості про себе співробітнику статистичного комітету в 1897 році, то спочатку назвав своєю рідною мовою єврейську, але, подумавши, виправив на російську. Це є прикладом того, як формувалися дані про 59% росіян в Одесі за переписом 1897 року. Освіту Маня Грінберг отримав домашню, що свідчить про заможність сім’ї.
Дружиною Грінберга була уродженка Одеси Чарна-Рухля Вольфівна. Коли 13 березня 1899 року помер Вольф Нахманов Шлемов, повідомлення про його смерть залишив серед інших зятів та шуринів Михайло Григорович Грінберг. Саме так часто називав себе Маня Грінберг в офіційних документах, хоча в довідниках переважно використовували його єврейське ім'я. Отже, можна зробити висновок, що Чарна-Рухля була донькою Вольфа Шлемова. Пізніше в Одесі існував торговий дім «В. Шлемов», який реалізовував стильні меблі, дзеркала, металеві ліжка та інші предмети розкошів, а також меблював маєтки, готелі, контори та санаторії. Отже, шлюб Мані Грінберга та Чарни Шлемової, найвірогідніше, був внутрішньо цеховим.
На початок 1897 року у Грінбергів були діти: Таня (11 років), Йойна (9 років) та Аківа (7 років). Усі разом з бонною, кухаркою та горничною мешкали в квартирі №9 великого будинку Баржанського на розі Рішельєвської та Поліцейської. В 1890-1902 роках Маня Грінберг був власником меблевого магазину, який знаходився в тому ж будинку Баржанського.
Перед 1899 роком Грінберг придбав старий двоповерховий будинок Томазіні на розі Рішельєвської, 24, та Поштової, 19, і розмістив у ньому склад своїх товарів. 14 січня 1902 року він подав прохання дозволити зламати будинок. Прохання було задоволене Міською управою вже 18 січня. На нагляд за роботами підписався інженер Токарєв. Події розвивалися швидко. 28 лютого був затверджений план нового чотириповерхового з підвалом будинку, складений Мойсеєм Лінецьким. Підписку на нагляд за будівництвом дав С. Гальперсон. 16 березня надано дозвіл на початок будівельних робіт. В липні 1903 року будинок описується як збудований. Його будівництво коштувало приблизно 220 тис. карбованців.
Так з'явився один із найбільш помітних в місті будинків у стилі модерн. В ньому Грінберг розмістив розкішний на два поверхи магазин меблів та дзеркал з мармуровими сходами. Гігантські вітрини привертали погляди перехожих. Подейкують, що колись за ними з рекламною метою навіть стояв аероплан Сергія Уточкіна.
Маня (Михайло) Грінберг мешкав у цьому будинку до революції і займався благодійністю. Він був опікуном Єврейського сирітського будинку, членом правління Комісії з роздачі допомоги паливом та мацою бідним євреям та Товариства допомоги бідним євреям «Езрас-Аніїм».
З 1908 року магазин меблів та дзеркал Мані Грінберга зазначається на Жуковського, 22, у будинку Райха. Чи означає це, що магазин переїхав, чи це наслідок якоїсь помилки? Ймовірніше, що переїхав. А будинок Грінберга тепер здавався в оренду. На місці меблевого магазину розмістилося товариство російсько-французьких заводів «Проводник», яке займалося гумовою та гутаперчевою торгівлею.
Під час Першої світової війни Маня Грінберг став петроградським купцем 1-ї гільдії Михайлом Григоровичем Грінбергом, але, здається, продовжував мешкати в Одесі. В довідниках Петрограда його ім’я не зустрічаємо. 19 грудня 1917 року або вже у 1918 році він придбав за 120 тис. карбованців двір спадкової дворянки Жозефіни Францівни Запара на Пироговській вулиці, 27.
Після революції та націоналізації будинок Грінберга перестав бути його власністю. За гігантськими вітринами розмістилось одеське торгове відділення Державного треста гумової промисловості Резинотрест з роздрібним магазином (1923-1925), потім Всеукраїнське акціонерне товариство торгівлі ВАКОТ зі своїм базовим складом і одеська контора Українського автотранспортного торгово-промислового акціонерного товариства Укравтопромторг (1926). Пізніше тут була швейна фабрика «Молода гвардія» (1948-1956), і швейна фабрика займала це приміщення до кінця радянського періоду.