Імперія зерна і тютюну

Абрам Давидович Динін

Абрам Давидович Динін був одним з віртуозних торговців і банкірів Одеси XIX століття єврейського походження. Народився у 1836 році. Почав власну справу в Кишиневі та був записаний у 1869 році в купці I гільдії. Його бізнес швидко розширився за межі регіону, і він відкрив філії в інших містах. Здебільшого займався зерновими, також видавав кредити для вирощування тютюну. Наприкінці 1880-х років річні прибутки від торгівлі хлібом досягали 3 млн рублів, а за тютюнові контракти – до 500 тис. рублів. Його фірма була включена до списку найбільших банкірських (торгових) будинків і контор XIX – початку XX століття.

Родоначальником династії Диніних вважається Давид Зіскіндович Динін, який був одружений з Матільдою Горбовіцер. Давид Динін завідував поштовою станцією в Орші, яка займала ключове місце на шляхах між Петербургом, Києвом, Москвою та Варшавою. Це було надзвичайно відповідальне завдання, яке доручалося тільки довіреним особам, наближеним до влади.

Торгівлею Абрам Динін зайнявся з 1865 року і до кінця 1890-х мав щорічний прибуток до 5 млн рублів. Він мав склади у Кишиневі та Одесі, де зберігалося кілька сотень пудів зерна. У його власності були маєтки загальною площею 5 тис. десятин, вартістю близько 500 тис. рублів. У бізнесі він був шанованою особою, і тому користувався кредитами одразу в кількох банках. Наприклад, у нього був кредит в Кишинівському відділенні Державного банку на 150 тис. рублів, одеська контора надала йому кредит на 150 тис. рублів, а московські та петербурзькі банки надавали кредити на 160 тис. рублів.

Його син, Яків, народився у 1859 році, пішов по стопах батька і відкрив власний бізнес в Одесі, також став купцем 1-ї гільдії. Він успішно закінчив Новоросійський університет в Одесі і займався торгівлею мінеральним паливом у власній конторі по вул. Пушкінській, 1.

Інший син, Абрам, народився у 1861 році, закінчив юридичний факультет Петербурзького університету. Всього у Абрама Диніна і його дружини Софії народилося 7 синів: Яків, Абрам, Олександр, Сергій, Володимир, Михайло та Микола.

У власності родини Диніних в Одесі були будинки по вул. Троїцькій, 21, площею 342 кв. сажнів (приблизно 1500 кв. м) та по вул. Чорноморській, 16. Станом на 1914 рік в Одесі була зареєстрована фірма «Кітовер і Динін», що мала нафтопереробний завод по вул. Колоніст, 20/36.

Ім'я Диніна пов'язане зі значними банківськими операціями та іншими комерційними справами. Він займався виноробством, торгівлею мануфактурними, шкіряними і бакалійними товарами. У Кишинівському відділенні Державного банку зберігалися векселі на значні суми від одеської банкірської фірми «А.Масс і Ко». Одним з його партнерів був Леон Калагерський, що вів оптову торгівлю мануфактурними товарами. Інші партнери включали І. Коандзакі – торговця шкіряними і бакалійними товарами, та купця Коккінакі, що торгував бакалійними товарами. Динін мав зв'язки з великими землевласниками регіону, такими як брати Феодосіу, що займалися виноробством, скотарством та землеробством.

У житті Абрама Диніна були і ризикові операції. Важким для нього був період 1886–1887 років, коли він вклав великі кошти у закупівлю зерна і зберігав його у власних сховищах. До початку наступного сезону там накопичилося понад 800 тис. пудів зерна. Для вирішення цієї проблеми йому довелося скористатися кредитами, один з яких він отримав від фірми «А. Масс і Ко» на 40 тис. рублів. Він також отримав фінансову підтримку від родини Гінцбургів, оскільки його сестра Рася була одружена з Евзелем Гінцбургом. Як саме розвивалися події далі, точно невідомо, але протягом короткого часу йому вдалося налагодити справу, зберегти становище серед зернових торговців Одеси і навіть отримати прибуток.

До того як стати успішним бізнесменом, Абрам Динін служив у відкупній конторі Е. Гінцбурга. Його сестра любила розповідати, як Імператор Олександр I під час проїзду через Оршу заходив до їх родини, щоб скуштувати єврейської кухні.

Загалом, підприємницькі справи у Абрама Диніна складались успішно. Найбільш прибутковим був кінець XIX століття, а деякі операції принесли справжнє багатство. На початку XX століття, у зв'язку зі збільшенням конкуренції, особливо у сфері банківських послуг, успіху можна було досягти лише завдяки віртуозним умінням.