Типограф Бейленсон та його розумні нащадки

У цій історії все немов у біблейській притчі: тричі звертався типограф Мойсей за дозволом придбати європейські шрифти — і тричі відмовляли йому... (Що взагалі-то не дивно, бо лише 1862 року євреям взагалі дозволили безперешкодно відкривати друкарні).

І був Мойсей першим типографом-євреєм в Одесі, і друкував він книги на івриті та їдиш, і побачив він, що це приносить прибуток...  (Мойсей Бейленсон був купецьким сином і дещо в цьому розумів).   

Але заборонялося власникам єврейських типографій випускати продукцію європейськими мовами... (Бейленсон все ж таки вперто продовжував звертатися за дозволом, і 1868 року йому дозволили друкувати непідцензурну дрібну продукцію не тільки єврейською). 

І раптом роз’яснило Головне управління у справах друку, що не бачить  перешкод у дозволі мати різні шрифти — для цитат і формул в єврейських книжках... І поліпшились справи в типографії, і придбав нове обладнання Бейленсон...

За кордоном Мойсей Бейленсон придбав швидкодрукарську машину та верстат для друкування візитних карток. І негайно оголосив, що його типографія тепер цілком оновлена ​​та забезпечена новими шрифтами у великій кількості. Друкарня приймала замовлення на друк «всякого роду творів, брошур, звітів» як давньоєврейською мовою, так і на «єврейському жаргоні». Виконання обіцяли — швидке та сумлінне. Звертатися за адресою: Одеса, Гаванна вулиця, будинок Ісаковича.

Окрім брошур та звітів пан Бейленсон друкував книги караїмських просвітників:  І. Казаса, А. Фірковича, Б. Сегаля, письменника та видавця І. Равницького. Він також тричі робив спроби видавати газети на івриті, але всі його прохання були відхилені. Останнє — з резолюцією: «Поширення в Одесі єврейських газет не викликається чинною потребою в єврейському населенні». І знову ж таки — врешті решт йому все вдалося. 1884 року Бейленсон починає випуск газети «Bat-Kol» («Відлуння») на їдиш, хоча частина матеріалів там виходила російською.

1895 року Бейленсон відкрив також книжкову лавку на Єврейській, 30 — з правом торгувати книгами на різних мовах! — та бібліотеку при ній. 

 Мойсей Бейленсон дожив до 1908 року, до майже біблейського як на той час віку — 82 років. Троє його синів — Еммануїл, Гілель та Адольф — відзначилися кожний по-своєму. Еммануїл переїхав до Мінська, був там домовласником та гласним міської думи. Адольф став лікарем-венерологом, жив у Петербурзі. Гілель — редактор-видавець одеської газети «Південний огляд», у 1907 році через загрозу арешту емігрував до Німеччини, жив у Берліні, працював юристом, видавав журнал «Закордонні відгуки», тижневик «Голос емігранта», науково-технічний журнал «Російський інженер». 

Але найбільш цікава доля доньки Бейленсона — Рашелі, яка допомагала батькові та добре зналася на друкарській справі. 1871 року Мойсей передав їй частину свого підприємства. Рашель отримала своє свідоцтво на володіння друкарнею з правом друкувати майже все — крім книг єврейською мовою (ох, це одвічне мовне питання!). Через три роки друкарня Рашель Бейленсон, що розміщувалася на Рішельєвській у будинку Раллі, переїхала на Преображенську, 36, навпроти Собору. Як повідомили в пресі, переїзд стався «з нагоди збільшення друкарськими новими машинами та іншими удосконаленими технічними пристроями».

1876 року спадкова почесна громадянка Рашель Бейленсон  виходить заміж за спадкового почесного громадянина Соломона Ісаковича. Пізніше вона змінює свідоцтво на володіння друкарнею на нове – за прізвищем чоловіка, а з 1881 року і сама друкарня знаходиться вже в будинку Ісаковича на Гаванній, 12. Це призвело до непорозуміння, яке триває і нині: власником типографії багато хто вважає Соломона Ісаковича. 

Рашель та її брат Гілель створили також об’єднану друкарню «Типолітографія Р. М. Ісакович та Г. М. Бейленсона», яка існувала до кінця 1905 року, а потім перейшла в повну власність Рашелі. Типографія була великим підприємством, тут працювало 30 робітників, річний оборот складав 40 тисяч рублів. Друкована продукція була різноманітною: газети, журнали, одеські путівники, звіти благодійних товариств, наукові книжки. Але перлиною типографії стала книга «Єврейська історія від кінця біблійного періоду до теперішнього часу» у двох томах. 1911 року типографія була продана почесному громадянину Ксидіасу.

Соломон Ісакович хоч і не володів типографією, але був однодумцем дружини й багато допомагав їй у справах. Всебічно освічена людина, він володів сімома мовами, був редактором-видавцем газет «Відомості одеського градоначальства», «Новий огляд», «Одеський огляд». Старшина Одеських купецьких зборів, гласний міської думи, член Кримського гірського клубу та багатьох єврейських благодійних установ, колекціонер живопису. Помер несподівано, 1908 року, від гангрени після ампутації ноги. 

У цій родині теж було п’ятеро дітей: Михайло, Олександр, Володимир, Лідія та Євгенія. Всі ці внуки Мойсея Бейленсона отримали прекрасну освіту, доказом чого стали їхні видатні життя. 

Лідія була першою жінкою, яка отримала в Парижі диплом архітектора, вийшла заміж за видатного фізика Л. Мандельштама. 

Олександр був помічником присяжного повіреного, у радянські часи — науковий співробітник Одеського НДІ холодильної промисловості. До 1931 року юрисконсульт Індо-Європейської телеграфної компанії. 1938 року звинувачений у шпіонажі та розстріляний. Був одружений на сестрі Л. Мандельштама та мав з нею трьох дітей: Ніна, Михайло, Наталія. Ці правнуки Бейленсона теж відзначилися в історії. 

Михайло — фізик-теоретик, доктор технічних наук, професор, працював в Акустичному інституті АН СРСР та МФТІ.

Ніна — мистецтвознавець, співробітниця Державного музею образотворчих мистецтв ім. Пушкіна, дружина математика І. Арнольда, мати видатного математика Володимира Арнольда та фізика Дмитра Арнольда.

Наталія — фізик, перекладач, співробітниця Всесоюзної бібліотеки наукової літератури.  

Що ж до Рашель Бейленсон, то вона пережила свого чоловіка на 30 років. Колишня власниця типографії врешті решт переїхала до Ленінграда, до молодшої дочки Євгенії, і померла там 1939 року. 

Архів цієї видатної родини, що почалася з одного наполегливого одеського єврея, зберігається в Ізраїлі.